CEO Solana розкритикував «walkaway test» Бутеріна – ETH повинен рухатися вперед

Заява стала прямою реплікою на адресу Віталіка Бутеріна: співзасновник Ethereum просуває концепцію блокчейну, здатного пройти багаторічний «walkaway test» – залишатися робочим навіть у разі зникнення команди та зупинки розробки.

Свою позицію Яковенко виклав у пості на X: оновлення, на його думку, повинні робити не «одна головна команда», а широка екосистема учасників. У перспективі, додав він, комісії мережі здатні стати джерелом фінансування AI-помічників, які будуть писати код Solana і покращувати його якість. Віталіка Бутеріна ця логіка не переконує: в окремому пості він наполягав, що Ethereum важливо утримувати пріоритет на децентралізації, приватності та self-sovereignty – навіть якщо це сповільнить шлях до мейнстріму – поки мережа не стане здатною працювати надійно десятиліттями майже без ручного супроводу.

Сам Анатолій описує розвиток Solana як безперервне шліфування: «Потрібно завжди розуміти, що наступна версія Solana буде», – каже він. У його моделі швидкість доставки функцій – це не «фішка», а необхідність для прикладних рішень і навантажувальних кейсів. При цьому він робить ставку на governance з боку широкої спільноти білдерів, а не на вузьку групу ключових осіб – щоб зменшити персональні ризики і не втрачати темп протоколу.

Стандарт Бутеріна, на відміну від цього, вимагає доведеної довговічності: квантово-резистентна криптографія, більш масштабована архітектура і модель блок-білдінгу, стійка до централізаційного тиску – лише після цього, за його логікою, розробники зможуть «піти» без ризику, що мережа розсиплеться. Така стратегія мириться з меншою швидкістю змін, якщо вона зберігає гарантії децентралізації на base layer і утримує Ethereum в статусі ключової платформи для стейблкоїнів і токенізації real-world assets (RWA).

Суперечка виявляє різницю стратегій у найбільших L1. Ті, хто підтримує підхід Бутеріна, вважають часте «нарощування фіч» небезпечним: зростає attack surface, збільшується ймовірність помилок і несподіваних наслідків для консенсусу. Прихильники позиції Яковенка, навпаки, впевнені: занадто статичний протокол швидко опиниться позаду – і за темпом, і за відповідністю новим сценаріям використання. Реальна дилема – між зміцненням соціального і технічного middleware, який забезпечує мережі credibility і нейтральність, і прискоренням продуктової еволюції заради consumer-екосистеми і зростання комісій.

Яковенко додав ще один штрих до картини майбутнього – ідею самопідтримуваного циклу, де комісії Solana фінансують розробку за участю ШІ: обслуговування, поліпшення та розширення кодової бази стають оплачуваною «функцією мережі». Поки що це більше напрямок думки, ніж готовий механізм, але суть прозора: підтримка та апгрейди повинні бути не разовою ініціативою «донори допомогли – пощастило», а системною частиною пристрою протоколу.

Бутерін, зі свого боку, не сперечається: Ethereum поки що далеко до стану, при якому можна впевнено пройти walkaway test. Мережа потребує сильнішого захисту від централізації з боку білдерів і трансмітерів, масштабованої системи доступності даних, яка не витіснить валідаторів за борт, і post-quantum primitives, щоб підписи залишалися актуальними на довгому горизонті. Все це – мінімальна основа для мережі, розрахованої пережити своїх перших зберігачів.

Саме тут пролягає лінія розлому – в тому, як вимірюється успіх. Ethereum вибирає максимальну децентралізацію і self-sovereignty на base layer, нехай навіть повільніше. Solana робить ставку на пропускну здатність і досвід розробників –  керівники мережі говорять про зобов’язання постійно випускати нові версії і розвиватися. Контрастні доктрини тепер закріплені публічно обома засновниками – і це стає орієнтиром, через який спільноти будуть оцінювати будь-які зміни протоколів у 2026 році і за його межами.