Ethereum пора «почистити систему», вважає Бутерін – складність протоколу зростає

У повідомленні в X Віталік Бутерін заявив, що Ethereum почав розплачуватися за стратегію «додаємо фічі нескінченно, старе майже не викидаємо». Так з’являється складний стек, який підриває відразу три підстави. По-перше – trustlessness: без «вищих жерців» і фахівців користувачеві все важче розуміти протокол. По-друге – «walkaway test»: якщо нинішні команди зникнуть, у нових розробників не вийде в адекватні терміни заново перестворити клієнтів. По-третє – self-sovereignty: навіть досвідчені учасники вже не відчувають, що здатні перевірити все самостійно. На цьому тлі він закликав ставитися до простоти як до стратегічної мети: менше криптографічних примітивів на консенсусно-критичному шляху і більше інваріантів – не гірше за пріоритетом, ніж throughput і децентралізація.

«Garbage collection» Бутерін пропонує оформити як структуровану «зачистку»: скоротити кількість рядків у консенсусному коді, вивести маловикористовувані можливості з ядра в смарт-контракти і тримати gas-cost у тісному зв’язку з реальними витратами обчислень, зберігання і пропускної здатності. Він нагадав про минулі епізоди спрощення – особливо про перехід від proof-of-work до proof-of-stake і недавні зміни в gas-cost – як про приклади того, що великі перезавантаження і уточнення правил зменшують attack surface і спрощують клієнтську реалізацію.

Ці репліки загострили і без того помітну світоглядну розбіжність між найбільшими мережами. Керівник Solana Labs Анатолій Яковенко, коментуючи свіжу тему Бутеріна про «walkaway test», заявив, що Solana зобов’язана безперервно прискорювати ітерації – під реальні запити розробників і користувачів – навіть якщо оновлення не веде «єдиний штаб». Бутерін же займає протилежну позицію: він хоче, щоб Ethereum з часом опинився в режимі, коли після фіксації базових принципів мережа здатна працювати «десятиліттями» при мінімальному рівні постійного супроводу.

Апеляція Віталіка прозвучала в момент, коли команди клієнтів лавірують між декількома навантаженнями одночасно: потрібно підтримувати зворотну сумісність для додатків, що існують роками; впроваджувати нові елементи, що стосуються data availability і виконання; і при цьому тримати декількох незалежних клієнтів у повній відповідності один до одного – без надмірних витрат на реалізацію. Окремий, формалізований рубіж «simplification» міг би стати для контриб’юторів чітким критерієм «прибираючих» змін: вимірювати їх не тільки продуктивністю, але і тим, наскільки специфікація читається, придатна для аудиторії і відтворювана новою командою. У логіці Бутеріна це – захист довгої перевірюваності Ethereum.

У разі прийняття «garbage collection» майже напевно оформиться в послідовність EIP: акуратно вирізати рідкісні опкоди і маловикористовувані механіки з консенсусного ядра; замість розрізнених правил комісій вводити розклади, прив’язані до реальних ресурсів; а спеціалізовані функції переносити на більш високі рівні з чіткими інтерфейсами. Швидкий ефект – менше консенсус-критичних розгалужень для авторів клієнтів, чіткіші межі для аудиторів і простіша картина світу для операторів повних вузлів. Саме це Віталік вважає ключовою умовою trustlessness в масштабі.