Пекін пом'якшує експортні заходи в рамках угоди Трампа і Сі

За угодою Китай призупиняє реалізацію економічних заходів щодо стратегічних мінералів і американських технологічних компаній.

Пекін відкриє експорт рідкоземельних ресурсів і критично важливих елементів — включаючи галій, германій, сурму і графіт — за універсальними ліцензіями, «в інтересах американських замовників і їх постачальників». Про це йдеться в офіційному резюме домовленостей. Одночасно влада КНР згорне розслідування проти виробників чипів зі США. Все це має знизити ризики в ланцюжках постачання, в яких США досі залежать від китайської переробки та виробництва магнітів.

Після майже двох років посилення експортного тиску з боку КНР, сторони досягли часткової домовленості. З 2023 року Пекін поетапно вводив контроль над постачанням рідкісноземельних елементів, магнітів і компонентів для батарей. У 2024-му з'явилися цільові обмеження на експорт галію і германію в США і посилення щодо графіту. Останнім кроком у жовтні 2025 року стали правила, що регулюють передачу технічних знань і вивезення продукції з китайськими компонентами. Поточна перерва стосується лише цих нових норм, не зачіпаючи раніше введені обмеження.

Компанії, що задіяні у виробництві, в першу чергу відчують ефект у ланцюжках постачання неодимових магнітів, які використовуються в електродвигунах, вітряках і військових системах високої точності. У цих сегментах Китай зберігає контроль — від переробки руд до випуску готових магнітів. Введення універсальних ліцензій спрощує митні процедури і прискорює логістику: тепер можна розміщувати замовлення з датою доставки, не закладаючи в ціну ризик індивідуальної відмови в ліцензії. Але архітектура експортних обмежень, прийнята в 2024–2025 роках, нікуди не зникла — при зриві діалогу її знову можуть задіяти.  

Ринкове полегшення пояснюється просто — Пекін відступив на крок після дворічного циклу посилення контролю над критичними матеріалами. З 2024 року Китай поступово розширював експортні обмеження, а в жовтні 2025-го поширив їх вже на технології переробки та експертну допомогу за кордоном. У той же період США і Євросоюз обмежили експорт мікросхем і виробничих систем, запустивши цикл торгових заходів у відповідь. Для автоконцернів і військових підрядників це обернулося подорожчанням складських запасів. Пом'якшення, оголошене зараз, знімає частину тиску, але не змінює саму логіку протистояння.

Поки тривали перемовини з Китаєм, США не втрачали часу: Вашингтон домагався від союзників розширення переробки поза Китаєм, просував внутрішні проєкти у сфері магнітів та акумуляторних матеріалів. В ЄС акцент було зроблено на сировинній автономії та полегшенні регуляторних норм щодо банків, які працюють із забезпеченими стейблкоїнами, що задіяні в міжнародній торгівлі. Ці заходи зміцнюють стійкість і диверсифікують маршрути постачання. Китайська угода — лише одна ланка цієї стратегії.

Взаєморозуміння між Трампом і Сі — скоріше оперативна пауза в економічному протистоянні, ніж стратегічний поворот. Воно пом'якшує тиск на постачальників магнітів для EV і оборонки, а також дає технологічним фірмам США перепочинок у Китаї, але не скасовує основну — і жорстку — конструкцію обмежень 2024–2025 років.